Бог видасть пророку цей намір —
Художник додасть!
Самітньо себе.
Боже, чеканим
що є ще між нами...
Чеканьмо!
Камінь — це камінь,
кораблю корабельне,
і море, й обніжки — це п’яне — рябе...
Христе, чого воно? так мало
знає Тебе?..
... а спина моря набігала
і корабель
великий брала
даремно ніс масштабні штаби...
і кузкам вигулькне масштабність!!
щоби тоді-тепер дообіймала
вся суть
лукооздобного
лекала — наскільки морю
вистачала
арфічність у словах
арфічності — душі
лекальної
й — легально...
Покрий нас Бог — і
без прогалин!!
...Намісник фарб!
от шнапс! —
ув резонанс
ввійшов
із Сонцем —
над загалом
душа-велосипед
з’їзджала...
трималася — за те що
малювала
ревно корона
світла
витікала
стікала
в нижчість
по тім і море з фар
втекло у Вишність...
А все ж — навпроти!
нюхайте ви!
готові сидите,
із зготовленими «шпротами»...
Тут «жуля» вам...
не ощаслививсь той...
ніразу:
хто вкручував велику фразу
з’явилася велика сила
що його разом й закрутила...
і ви ж не яскраві як слухач!
це сидите? —
спите, малі зарази!
да вряди ж вигулькне у кого
що й спіниться все слово —«Гоголь»...
ваш розум віч-на-віч —
зустрівся — у резонансах
і новився великим
радіусом дії...
невтопленик каже, що десь добродій:
чим добро діє.
Ба!!
звивиста зала
генія — пукалки злизала ( хотів —
«пікалки» часу...
теж не Богу слава);
і роз’яснилося допоки
що підійшла не з того боку
в пустелю це сказала, Зала,
і не вернулась...
Богом не сказалось?
сказалось —
так не Богом?
...І от монах, чистіший водососа!
хто? — побачив як
і з чим до нього лізуть —
почув пливун, що його зносить...
немов розпеченим залізом
пройшов як Дух чрез добродіїв
і в сході сонця виплюнув із кров’ю
саван черніння —
у резонансі з любов’ю
мов Слово:
сяйноперше!
з невідомим радіусом дії...
Ба! хвиля моря набігала —
і корабель...
Р. S.
Прийде... щось із тверезого…
1996
