О, як це млосно, викупатись в маках,
У літніх, так незайманих дощах,
Вдихнуть веселок, вплетених у злаки,
Та смакувати липу на вустах.
Манити у тенета спів пташиний,
Липневий день в покоси одягти,
Зігріти небом клин, так журавлиний,
Пахучим літом геть занемогти.
Де ліком стануть млості очерету,
Тернисті очі стиглої стерні,
І літня мить, і маки із букету,
Й нічні, недогорілі ще вогні.
О, як це млосно, викупатись в маках...
(С) Леся Утриско
