За садом, в яру не глибокім,
Де я колись корови пас,
Там відчував душевний спокій
Й писав вірші перші не раз.
Ішов думками по роздоллю,
Глухими тропами десь брів.
І думав, що нове щось зловлю
Для своїх ще дитячих слів.
І я знаходив. Й над травою
Неслись пташині голоси.
Вони були в яру зі мною,
Мов піднімались дивні сни.
Між комишами бивсь струмочок,
Звук видавався, як струни,
А я писав у свій листочок
Рядки чарівної весни.
Тепер згадав свою забаву,
Як я колись в скупих рядках,
Весні давав велику славу,
Хоча вона славна й в віках.
