Крути мила, стерно. Не бійся.
Ця дорога без зірок і без терну. Ця дорога без моїх паскудних алегорій
Я пускаю тебе у вигаданий світ без постмодерну
Ти заходиш за ширму моїх гріхів та самоіроній. Мій світ не ділиться на темряву й світло.
Тут не залежить як випаде карта. Тут читають казки барда Бідла. Тут лунають пісні волоцюжного барда.
Під хорошу імпровізацію на гітарі
Дуже легко віддатись нірвані
Тут не чути до Господа глухих молитов.
Люди найчастіше дрочать на слово «любов».
Ми можемо, мила, сповідувати культ амнезії
Забути усі наші брЕхні, клятви, спільно прожиту лінь
Ти забудеш мої вірші, я забуду вигини твого тіла
Зате ми пам‘ятатимемо, що поруч. Назавжди.
Амінь.
Serhio K.
13.06.2020
14-24
