А ти ж це знала! Знала, що так буде
І все ж продовжувала душу відкривать
Ти ж знала, що покине, що забуде
Ти серцем й досі не навчилась керувать
Казала: я люблю, любити буду
Він ідеал споріднена душа
І це взаємно, вірю і відкрию душу
Повірила і серце відала.
А він не дав, й давати не збирався
Для нього ти ніхто, а ,,просто так"
Над тобою часто насміхався
А ти була така відверта і проста
Він есемески кожен день писав
Ти думала, подобаєшся дуже
Про почуття твої він добре знав
На них повір, було йому байдуже
А есемески так, пусті слова
Що б вкоротить очікування час
А ти їх слухала і в серці берегла
Були для тебе кращі всіх прикрас
Була наївною, так щиро полюбила
А зараз плачеш тихо у ночі
Якби ж змогла, його б ти відпустила
Й забула весь тий трепет що в душі
Повір, він не сумує там без тебе
Про тебе згадує він дуже рідко
Забути хоче, як просте,,колись"
А ти все плачеш гірко-гірко
Нажаль прекрасні мрії, не збулись....
