Як квіточки ми тягнемось до сонця,
Шукаємо любові і тепла,
І виглядаєм із свого́ віконця,
До нового світанку та добра.
Бо ця любов - для нас жива водиця,
Щоб не засохли, не змаліли ми.
Важливе й світло, гарне від віконця,
Як квіти прагнем грунту й чистоти.
Як квіти ми цвітемо і радієм,
Як квіти ми даруємо любов,
І хоч із часом ми таки старієм,
Любов'ю розпускаємось ми знов.
Ф.С.
Фото із просторів Інтернету