О, Всесвіт! Дякую, що маю очі й крила!
Я світ безмежний можу пізнавать!
Сьогодні сонця схід радо зустріла,
Розправлю крильця - час уже злітать!
Переді мною простяглися луки,
Трава немов персидські килими:
Там квіток дивних гарні візерунки,
Непередбачені занудними людьми.
Потік повітря ніжно і ласкаво
Жене все далі у блакить ясну,
Розслабити себе, лиш милуватись,
Як все живе обожнює весну.
Життя нектар - у кожній п'янкій квітці,
Прихисток є на кожному листку,
Лише радій, співай в Землі колисці,
Забудь про тьми депресію жорстку.
Як сонце заховається за хмару,
Згадаю я цю особливу мить,
І що б не відбувалося потому,
На серці матиму для чого далі жить.
Ось вечір, щось я дуже натомилась...
Останнім поглядом я світ цей обійму,
Життя - коротке, та багато встигла,
Нелячно опускатися в пітьму.
