У хаті пахне пирогами,
Варення з вишень на столі.
В гостях я нібито у мами,
Все так, як ми були малі.
Весела мама і щаслива,
У очі дивиться мені.
В вікно заглядує калина,
Обоє раді ми весні.
Ну як живеш?- мене спитала.
А в мене сльози полились.
Мою руку в своїй тримала.
Зі мною, дочко, поділись..
Та що казать, всього бувало,
Життя не мед, ти не хвилюйсь.
Її в щоку поцілувала.
Почула слово: ти тримайсь.
Вона мені ще щось казала,
Та вже не чула я її....
Гірка сльоза з щоки сповзала,
Було так боляче мені...
- такі пості слова, а як вони багато значать - це земний Рай, де царує, спокій, злагода, гармонія і щастя, - на жаль ми це усвідомлюємо, тільктоді, коли втрачаємо цю ауру...
Так зворушливо...
В душі таїну кожен тримає...
,хто біль сприйме, звичайно мама.
.Вкотре мов почути-доню тримайся...
Як в сни приходить- приносить шматочок щастя...
Всього найкращого Вам!