Ох, мій діду, яким же ти був?
Де останній твій бій відгримів?
Хто ще поряд з тобою сягнув
за межу, в широчінь мирних снів?
Якби зараз... про що б запитав?
Якби ж зараз... то що відповім?
Сльози звично сховаю, стривай,
намилуюсь обличчям твоїм.
Що зробила проклята війна!
Все б по-іншому склалось, аби...
Розмололи роки жорнова —
не спечеш з тої дерті хліби.
Я вклоняюсь тобі до землі
і усім, хто відстояв наш дім.
Шепочу: «Ти прости нас, прости...
зберегти ми його не змогли».
Забруднили, впустили злодюг,
а самі десь скраєчку, в кутку...
Ненависний стискає ланцюг
нашу волю й надію хитку.
Треба встигнуть зробити свій крок,
поки мить є і крила несуть!
Ви ж від нас зачекались вісток,
як щасливо в цім домі живуть.
Таня СВІТЛА
05.2020 р.
