Багато з ким не треба й говорити,
З ким можна трохи часу провести,
А зранку тихо, щоб не розбудити,
Не запитавшись імені піти.
Багато тих, з ким можна просто жити
І не помітити як все життя,
Ще не почавшись, може пролетіти,
Цілком перетворитись на сміття.
З такими можна бути й не кохати,
Коли не віриш ти її словам,
І хоч приємно з ними засинати,
Не хочеться прокинутися там.
І так щоразу, доки ти в азарті
Будуєш і підпалюєш мости...
Багато тих, які тебе не варті,
Коли не знаєш кого вартий ти.
В якийсь момент собі ти скажеш "досить" -
В житті твоєму з'явиться вона,
Яка взамін нічого не попросить,
Бо найрідніша. І така одна.
Лише її ловитимеш ти погляд,
Хотітимеш лише її без меж,
І прокидатися щоранку поряд,
І засинати тільки з нею теж.
Їй не потрібно дорогого шмаття,
Не треба їй ні гроші, ні авто,
Та перед тим, як зняти з неї плаття,
Навчися подавати їй пальто.
05.05.20