Лечу до тебе здалеку, село,
Де ліс казковий з вітром розмовляє,
Де я колись піднявся на крило,
Де вдячністю душа моя співає.
Мене стежинка в поле поведе
Крізь трави спілі, крізь яри й долини
І джерело цілюще там знайде,
Яке несе любов до України.
Люблю тебе, мій краю чарівний!
Люблю тебе, земле моя страждальна!
Навіки, Україно, син я твій:
І в світлу пору, і коли – печальна.
Лечу до тебе здалеку, село, –
Хоча душа була завжди з тобою.
Бо тут моє дитинства відцвіло,
Тут серце гартувалося до бою.
Тут мужності і вірності я вчивсь,
Тут з рідними батьками я прощався.
І, де б не був, – за тебе я моливсь!
І завжди в снах до тебе я вертався!
Я вірю, що розквітнеш ти, мов сад,
Що будемо щасливі ми з тобою,
Що в радість заживуть сестра і брат,
Навіки попрощаємось з бідою.
Що українська пісня залуна,
Любов до Бога й ближнього вернеться,
Впаде пітьми й байдужості стіна,
Нове життя на цій землі почнеться!!!
22.04.2020
