Знов топче землю отчу чобіт вражий,
Танцює смерть у свій кривавий герць.
В козацькому роду народ відважний,
Прогоне зайду, хай би йому грець!
Та що війна, її ми подолаєм,
А от що з можновладцями робить?
Немов реп’ях, прилипли на Майдані,
Та й ну калічить долі і гнобить!
Що їм країна, їм би більше влади!
Щоб обдирать як липку мій народ.
Крадуть на смерті, і на крові, й зраді,
Хто більше вкрав, той більший «патріот».
Дай, Господи, нам смуту пережити,
Що за вікном руїною лежить.
Без каменя в душі життя дожити,
І щирим словом людям послужить!
