коли день новий
то неначе прокляття
і шансів спливає крізь пальці
пісок
коли із думок
догорає багаття
і пам’ять катує
незроблений крок
і виють довкола
потворні химери
і сіє мовчання
небесна блакить,
рибалки із теслею
стукають в двері
і просять до себе
погрітись пустить