Ну хіба не в дрібницях щастя,
Непомітних і зовсім малих -
Подивитися на зап'ястя,
І немає порізів на них?
Коли є ради кого жити,
Є бажання здійснити ще крок,
На невдачі свої забити
І прийняти життєвий урок.
Просто взяти тебе за руку,
Зажбурнути далеко весь гнів,
Та не видавши ані звуку,
Розуміти тебе і без слів.
Обійняти, сказати ніжно
Як кохаю тебе я без меж,
А у відповідь ти неспішно
Глянеш в очі і тихо: "Я теж".
Серед ночі не даш заснути -
Телефон я беру до руки,
В ньому завжди твій голос чути,
А не ті монотонні гудки.
Чи тонути із головою
В глибині твоїх ясних очей,
Коли ми лиш у двох з тобою
Довгі миті коротких ночей.
Нам так мало для щастя треба -
Перестати спішити за ним,
Лиш тоді усміхнеться небо
І життя здасться зовсім легким.
06.04.20
