На перехрестях тішиться марево біле,
шукає заквітчані голі міста.
Про щось мандрівні силуети сурмили,
та хто їх почує, п'ятьох з-поміж ста...
Затихли перèспіви, горем повінчані,
фрейліни гутірки жваво ведуть.
Мости розрослися і, в камінь увічнені,
сиві піїти оди шкребуть.
Місто прощалось з імлистим обрієм,
площі сховалися в темних шинках.
Знову десь сурми гукали стурбовано,
й знову не чув їх поснулий страх.
