Невеличке село у районі.
Тут найкращі прожив він роки.
Всі стежки йому стали знайомі,
Він ходив ними так залюбки.
По стежині він бігав до школи
І до клубу у центрі села,
На базар, купувати обнови,
Його мама-хрищена вела.
По стежках він ходив тут усюди:
І на вигін, й в колгоспний садок,
Порибалить в ставочку, як люди,
І закинуть й собі поплавок.
Мав він друзів шкільних і родину,
Яка щиро любила його.
Був у тітки за рідну дитину,
Тож втішався й радів він всьому.
В цім селі він душею відкрився
І життя тут його розцвіло.
Десь позаду весь сум залишився
Й те дитинство важке, що було.