Що, Вакуло, щасливий єси,
Дістав чобітки для своєї баби ?
Ех,ковалю, заради зваби
Пішов твій розум навскоси.
Забув чубатих запорожців,
І край,і волю,і людей,
Невже у черепній коробці
Не мав ти вартісних ідей,
Окрім злигатися з чортами
Заради персів та очей?
То все лукавство ,все обман
Понад Диканькою туман.
А ті, що звуть себе братами,
Тихенько гострять ятаган.
Грядуть новітні татарове,
Тобі лиш баби й чобітки.
«Бодай,втопився на Покрову!», -
Стискає дідо кулаки.
А що чекать од відьминого сина?
Таким поріддям повна Україна
Однині ,повсякчас, і навіки…
Не лицарі, не вої - кріпаки,
За привілей їм рабська спина,
Обітованна їм чужина,
Тупі придворні козачки.
