Твоя бридка ніжність
Мої сухі сльози
І Боже мій,яка прикрість
Життя жити-ми віртуози
Подушки з синтопону
Подружки з цукру
Вони горять й тануть
Я вдягну сукню
І я піду з мрії
І не підю по стелі
Не хай там ходять звірі
Я відчиню їм двері
Я вже й сама стала
Така-собі звична
Мені себе забагато, а всім-замало
Підпалювати мости..така -собі звичка.
