І радий був забути. Пам'ятаю.
Ці почуття, як висохла трава.
Емоціі, що відродить несила.
У осені життя - своі права.
Забула? Мабуть... тільки не простила.
***
Як скажете, приходить те натхнення?
Коли і як у вірш лягає слово?
Таким незвичним враз стає будення,
І це будення вигляда казково…
***
А павутиння в сіті ловить літо
Й несе його кудись у далину…
***
Я за безсонням вирахую осінь…
***
І вперто я завжди шукала сенс
В роботі, що була така безглузда.
***
Кудись пішло й перетворилось в дим
Те, що було для тебе дорогим.
***
Скида додолу листя клен червоний.
З якого дива він отак почервонів?
