Хай кажуть: міфи, все давно минулось
І камені травою поросли
Але уміння наше не забулось
І змії із волосся відросли.
Захочеш, та не зможеш, не зумієш
Відвести погляд від моїх очей
Твої здобутки обплетають змії
Не спробуй і кричати, ти німий.
А вбивцям взагалі не раджу спати
Як моторош задушимо у сні
Чому так смертні люблять уявляти
Що нас, Горгон, усього три сестри?
