***
У того дня немає ніякої дати -
йому просто судилося
назавжди пам’ятним стати.
Ми приїхали, а вас із татком
чомусь не бУло,
ми ходили, чогось шукали,
сумно нам бУло…
А на ганку лежали
твої рукавички, матусю,
вони були такими ніжно-рідними,
вони неначе зберігали
твоє тепло,
ти так багато всього
встигла в них зробити –
а я -
я сліз тоді не могла зупинити…
Згадаю їх і одразу плАчу…
більше без вас
я не поїду до вас
на дачу…
***
