Розмалювала візерунки
На склі віконному зима.
Іскристим хутром змерзлі клени
За плечі ніжно обійма.
Завила звірем хуртовина
І сіє на землі печаль.
Мороз розвісив на деревах
Ажурну з інею вуаль.
Як добре в ці хвилини вдома,
Потріскує в печі вогонь.
Злітає й тане зимний подих
З розкритих над вогнем долонь…
Світлана Чабан