Наче кат, вітер холодний гуляє
Поміж розбитих сердець.
Попіл та дим, вогонь роздуває
Та він не зігріє тебе.
Від вогню він розпалить цигарку,
Плюючи на твої почуття.
Задуваючи димом в обличчя,
Він сповільнює серцебиття.
Залишає рани на серці,
Сміючись з намагань втікача.
Він нахабно запалить цигарку
І не знане йому каяття.
Наче скло, ты сердце розбите,
Ріжучись, станеш збирать.
Та не змусиш його знову битись,
Вже загинуло в ньому життя.
Вмиєш ти скельця сльозами.
Криваві калюжі лежать.
У відблиску вод цих багряних
Свій смуток потопиш, печаль.