***

Наче  кат,  вітер  холодний  гуляє
Поміж  розбитих  сердець.
Попіл  та  дим,  вогонь  роздуває
Та  він  не  зігріє  тебе.

Від  вогню  він  розпалить  цигарку,
Плюючи  на  твої  почуття.
Задуваючи  димом  в  обличчя,
Він  сповільнює  серцебиття.

Залишає  рани  на  серці,  
Сміючись  з  намагань  втікача.
Він  нахабно  запалить  цигарку
І  не  знане  йому  каяття.

Наче  скло,  ты  сердце  розбите,
Ріжучись,  станеш  збирать.
Та  не  змусиш  його  знову  битись,
Вже  загинуло  в  ньому  життя.

Вмиєш  ти  скельця  сльозами.
Криваві  калюжі  лежать.
У  відблиску  вод  цих  багряних
Свій  смуток  потопиш,  печаль.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2020
автор: Олександр Лісний