Умію утішатися життю,
Як суєта усе з’їдає,
Іду я, оминаючи юрму,
Яка мене не помічає.
Радію сонцю, небу і дощу,
Розмові з друзями старими,
Оцінюю у сірості красу
Її нюансами складними.
Новими гранями буяє світ,
Його дарунки не минаю,
А буде час давати долі звіт,
Себе у мрії не ховаю.
Іду дорогою без перешкод,
І перепони не минаю,
Роблю у невідоме перший крок
І нове у собі шукаю.
Свої дарує радості життя,
Хто знає це - усе долає.
Людиною керує суєта,
Де свята у душі немає.
2015
