Сонет
Віддали покров каштани, верби -
Тиха мить осінньої журби.
У верхньодніпровськім сивім небі,
Над проспектом кружать голуби.
Раз, удруге зграя пролетіла -
Сколихнув дерева вітру шум.
...Бач, що значать хай маленькі крила,
Сповнені єдиних світлих дум.
От коли б людський високий розум
Мав оте єднаюче крило,
Мабуть, що ні грози, ні погрози -
Нас ніщо здолати б не змогло.
Так чому ж навчає пташка мила?
В єдності краса людей, і сила.