Володимир Царенко. Сегодня у нас во дворе очень тихо…
Сьогодні у нас у дворі дуже тихо...
Можливо, це настрій осінній такий.
Не чути Сергія з гітарою й Дімки.
Пустим став до болю наш двір гомінкий.
Не видно Олега, що часто так бився.
Сварила бабуся: «Костюм де порвав?
Побачила б мати, що геть обносився --
Дала би чортів, та її вже нема»...
І Санька пропав, у дворі не гуляє.
Пішов до дівчат? Вік такий, на порі ...
Їм вже дев'ятнадцять, про все забувають
І містом гуляють всю ніч до зорі?
Де ж ділись ви, хлопці, одноліткі дужі?
Збирайтеся, нумо, у рідних дворах!
Лише на столі, що стоїть біля груші,
«Сюди повернуся» нашкрябав чийсь цвях. ...
Летять у двори вісті чорні, мов круки:
Таких щемно-юних забрала війна...
Підводять дівчата хлопчину під руки,
І пише він: «Я повернувся, братва…».
Оригінал:
Сегодня у нас во дворе очень тихо…
Возможно, что осень задала настрой.
Неслышно Сережки с гитарой и Димки.
На лавочках пусто… Двор странный такой.
Не видно Олега, что так часто дрался.
Ах, как баба Зина ругала его:
«Увидела б мать, что костюм твой порвался,
то «дала б чертей», жаль, что нету ее»…
И Санька пропал, во дворе не гуляет.
Быть может с девчонками? Возраст, пора…
В свои 19 дворы покидают,
по новым районам, гуляй до утра.
Ну, где ж вы мальчишки, юнцы-одногодки?
Давайте уже, ну ка все во дворы!
И лишь на столе, что стоит у пристройки,
Написано ручкой: «Вернусь пацаны!»…
Летят в адреса, во дворы похоронки.
Забрала мальчишек навечно война…
Вон парня к столу подвели две девченки,
где он написал: «Я вернулся братва…».
23.09.2014
