Царює осінь всюди на Дніпрі -
В містах і селах, в полі і стодолі,
Де суще все, підвладне спільній долі,
Роняє на зимівлю якорі.
Тож осінь у турботах день при дні -
Красива й мудра, наче птах в польоті.
Деревам і річкам, живій істоті
Дарує спокій наяву і в сні.
Усе багатство людям роздала -
Рибину срібну, сонячну зернину
Та яблук свіжих з саду у корзину -
Зивчайні негучні її діла.
Її пароль - листочок золотий.
Ні коней вороних, ні колісниці.
Неначе витвір Божої десниці
Її палац - і пишний, і простий.
Хоч шлях бринить струною не завжди,
Хоч не завжди відкрита неба просинь,
У цей палац не треба ждать запросин.
Часину вільну вибери - і йди.
За правду, друже, осені вклонись.
... Я проміняв би світ оцей жостокий
На царство те, де правлять лад і спокій,
І де нема ні виборів, ні криз.