Старенькі люди такі не яскраві,
У зморшках усміхнене добре обличчя.
Туманні очі щось важко читають,
І тільки душа у молодість кличе.
Малята довкола стрибають барвисті,
І сонце яскраве під ноги стрибає.
А доля ще їх як блокнот біла, чиста.
Метеликів ляля в долоньки збирає.
Життя невблаганно стирає всі фарби,
Змиває з очей наших блиск і барвінки.
Ще вчорау клумбах купаються мальви,
Сьогодні –малюють буденні відтінки.
Дитина наповнена вродою й щастям,
Рахують в долоньках пелюстки на вдачу,
Радіють так сильно першим причастям.
Колінам розбитим щоліта так плачуть.
Стікають по віям старечі тривоги,
Прожиті доріжки в долонях тримають,
І тіло від хворої тягне знемоги,
І дні і години так швидко втікають.
Сидять під парканом подружки і друзі,
Душа молода все розваги шукає,
А тіло старе помирає в недузі,
І чорнії коси туманом вбирає.
