А хвилі все ідуть, ідуть,
Перемагають невідоме.
В собі шукають вічну суть,
Залишать світові на спомин.
Перетинають океан,
Сміливості їм вистачає.
Не помічають власних ран,
Бо співчуваючих немає.
Лиш кораблі, які плюють
У душу чисту й незнайому.
Аж поки міцно не заснуть
На дні душі, скорившись втомі.
А хвилі все ідуть, ідуть,
В собі несуть послання часу.
Та чи потрібна світу суть?
Життя без замислу прекрасне.
Гарно! 
