Самотній Бог чекає на серця.
Колони йдуть нескорених вигнанців
Землею, що втомилась від Творця,
Забула все, набридли вічні танці
Життя та смерті. Забиває дух.
Поволі прокидається свобода,
Запам’ятовуй кожен її рух,
Бо проростає лише той, хто сходить.
Століттями стиралося на пил
Бажання діяти усупереч неволі.
У зграї пекла недостатньо сил
Всіх поховати в замкненому колі.
