Коли міняється обшир
Твого кімнатного вікна,
Де сад здичілий в павутинні,
Тобі язичницьким здається,
І в арках в’ється виноград,
Узвар слов’янського вина,
Ще гірше вписане в ландшафт
Садово-паркове мистецтво.
Під тином тут – смородини кущі,
І плити всіяні травою,
І пахне жимолостю ніч,
І пахне жимолостю день.
Цей дикий сад тепер гнітить,
А парк подразнює лишень.
