Серце твердне, мов грунт у посуху
шукаючи марно у небі всевишніх
а йому ж не вижити ти тільки послухай
все т и х ш е і т и х ш е
і час став молочним шипить на долоні
готові горіти мости й автостради
а я про все на світі забути готовий
щоб тебе не в т р а ч а т и
бо у цьому маренні днів буденних
між нами роки суцільного «недо»
сотні кроків не зроблених
і о д н а л ю б о в.
