Іскрами піщинок блима пори року
Часу хащ вічнозелених, вкритих млою,
У круговерті джбанку по спіралі,
Що десь здійнятий у Чумацькім Шляху.
І ось несеться на іржавій колісниці,
Навколо витять клуби з пряним листям,
Осінь у кістлявій плащавиці.
Одіж клена до коліс їй припадає, упокорено торкає,
Після шепоту закляття, вістрям
Врізнобіч в багрянці розлітає.
Простилається залізною рудою стежка часоплинною прямою.
Прошмигнула плащавиця.
Завтра миготітиме інакше:
Хтось посипле часового зілля, щоб на краще!
Оберемок зимних променів проллється срібною рудою...
