Ти прийшла, кохана, ти прийшла сюди.
Місяць жовто білий, золоті сади…
Десь в степах далеких відгула метіль,
То любов гаряча поселилась в ній.
Давай сядем разом між зеленах трав,
Не повіриш люба, як ж цього чекав.
Знаю, сонце, знаю, що чекала й ти..
Глянь но, як чарівно зацвіли луги.
Не мовчи, я прошу, у своїх думках,
Ту прокляту осінь закував в замках.
Вже вона далеко, вже не жде мене…
Ті злощасні очі, те косе плече…
Синьою струною в потічках вода,
Мила посміхнулась…на щоці сльоза…
Як не втратить щастя, як же зберегти?
Місяць жовто білий, золоті сади
