|
Затисло, годиной проміжнього часу
Сучасну людину, людину із маси
Шо, начебто - має, що нібито - може
Що вірить, що знає, ну і
Щось, там множе.
В ній жевріє думка
В ній, щось там, палає.
І те, що суттєво: Вона про все знає!
Хоча і не вірить, та вірить не вміє
Де зло - в неї, радість
Де радість – дуріє.
Де стійкі моралі – моралі сімейні
Шумлять, веселково, за одностатейні
Ділок спритний краде: «Ніхто окрім нас!»
Хоча, це девіз ВДВ та СПЕЦНАЗ.
Де мури царьків, для людей, не преступні
Судді, прокурори – лукаві й підступні
І де, зберігся, ше з радянських часів
Отой, гнилувато - злодюжий посів
Що розвиток наш, всі бажання, до волі
Сповільнює в час, відчуття меланхолій
Про нове майбутьнє, для наших дітей
З яких, нам потрібно, зростити людей
Зробить, їм державу, себе не зпаплюжив
Натхнення нам дай!
Щоби, кожний з нас здюжив!
ID:
849751
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 29.09.2019 12:30:12
© дата внесення змiн: 29.09.2019 12:30:12
автор: Максим Шелест
Вкажіть причину вашої скарги
|
