Чи можна вважати,шо осінь це щось погане? Чи можна зрозуміти, думки ворогів? Чи можна побачити, красу в глибині? І так і ні, однаково зір людини не може побачити, почути чи відчути на дотик, всю красу цього світу. Ми не виходимо за рамки, не прагнемо змін, немислимо думати що людина є кінцевою ланкою світу. Адже це повна нісенітниця, людина це маленька піщинка всесвіту. Якщо ми візьмемо до прикладу нашу планету і вилучимо з неї людський вид то екосистема стане чистіша. Харчову ланку людей займе інший вид і все стане на свої місця.
Потрібно задуматися над тим щоб
використовувати свої можливості на повну і не обмежувати себе в чомусь. Більше дізнаватись про себе, розвиватись як особистість.
Мріяти, відчувати,насолоджуватись життям. Вірити у свої можливості. Зважати на свої недоліки і намагатися їх позбутись.
Розвивати в собі лише позитивні риси, які будуть тебе виручати протягом усього життя.
Я віру що мої слова влучать у серця читачів і запалять у них вогонь. Вогонь який хоч трохи допоможе на такому тяжкому шляху до самовдосконалення. Адже в наш час багато людей стоїть на одному місці і так триває поки не станеться переломний момент. А чим він виявиться, любов'ю, трагедією, або навіть незначною зміною у світі.
Ми шукаємо якісь знаки, боїмося слів, осуду з боку друзів, батьків, знайомих і навіть перед самим собою ми відчуваємо дискомфорт.
Є звичайно і винятки, ті яких природа необділила щирістю, любов'ю до нового та повним серцем доброти. Тож давайте, щоб таких людей було все більше, самі будимо вирішувати свої проблеми, стежити за собою, йти до своєї мети, на дорозі якої ми подолаємо багато доброго і поганого. Та врешті-решт, знайдемо своє місце у цьому житті.