* * *
Перевага є формою змісту,
Як відлуння пустельних бажань.
На мустангу я вже не зависну,
А віслюк не для мене, як жаль.
Ось і мчу по дорозі прогалин,
Як втікає від пам’яті біль.
А на відстані крику – тугарин
Викликає на програний бій.
І по тризнах кривавої долі
Крила знову шукають себе
У потоці мовчань на Подолі,
Де між ними – лиш цоб і цабе.
