Заслухалася грою скрипаля.
Як може розтривожить душу скрипка!
Слова актора скрипка промовля,
Таке почути можна дуже рідко.
Він їй довірив все своє життя,
Нелегкою була артиста доля.
Заплаче тихо скрипка, як дитя,
А він смичком погладить, заспокоїть.
І струни вже заграють в новий лад,
Притихнуть враз у серці всі страждання.
Напруження усі підуть на спад...
Та грай, ще грай! Звучить душі прохання...
Пробігла й я своє життя думками...
Було всього, хіба розкажеш всім?
Щось у віршах проскоче між рядками,
І пронесеться вкотре, наче грім.
і лине музика, як хвилі океану,
Що обіймають з ласкою пісок...
Ціловану, незвідану, бажану,
Що пробира до самих, до кісток...
Так щемно і лірично... Поезія і музика, як сестри! Гарний вірш! "І пронесеться в котрий раз, як грім" - цей рядочок можна трішки підкорегувати для кращого звучання: "І пронесеться вкотре, наче грім". На Ваш розсуд, звісно, це лише порада.
Так відчути душу скрипки й скрипаля може відчути тільки Великий талант. Браво Майстрине.
Щастя Вам, натхнення і нехай Ваша скрипка душі
співає тільки про щасливу любов.