Не смію залишатись в некоханім серці,
Не буду говорити про любов
Тому з ким серце моє в такт не б’ється,
Брехати буде він мені знову й знов.
Не смію на згадку залишати
Провини чи образи почуття.
Хай живеться тихо, мирно і щасливо,
І своє щастя ще обов’язково знайду я.
Бо я не можу просто так любити і втрачати.
Для мене вірність є дорожча золота й грошей,
Вона не дасть серед такої легковажності пропасти,
Бо то є ключик, та не для всіх дверей.
Не смію вірити чужим словам,
Багато їх, але суті мало.
Буває щастя своє тримаємо в руках
Та обмінюємо і втрачаємо недбало.
І тільки, Господи, дай сили
Забути тих з ким розминувся шлях,
В житті хай їхнім буде справжнє диво
І райдуга везіння теж не покидає нас.
