В безгомінні чорнильної ночі
За кордоном легеньких хмарок
Сяють холодом вічної ночі
Міріади далеких зірок
І, тамуючи подих, кохані
Так щасливо вдивляються в їх
І вважають - вони бездоганні!
Бо так світять лише для одних
Тепло гріють за літньої ночі
І морозом нещадно цькують
Як зітхнути з полегшенням хочеш
Коли хмари зимові підуть
Кажуть, зорі на небі - пророчі
Крізь життя своїм світлом ведуть
Й коли стомляться руки робочі -
Із собою у далеч візьмуть
І до них так далека дорога..
Світло те, що торкається нас
Пам'ятає Едем, Батька-Бога
І Адаму суворий наказ...
Безкінечності звісно не буде
І давно тих світил вийшов строк
Та ще довго кохатимуть люди
В мертвім світлі погаслих зірок...
Ясний ранок дарує надію
Сонце тепле усмішку везе
Наша мила Земля серце гріє
І в щасливе майбутнє несе...
