Причепурився літній день останній,
Зібрав в долоні залишки тепла,
Розсипав його рано, на світанні,
І прилягла здивована імла.
Лилася тихо музика органа,
Заграли фарби сонця звідусіль,
А літо, як красуня ніжна панна,
В душі моїй розворушила біль.
Можливо, нотка осені підкралась,
Та я не плачу, все як є прийму.
Не довго я вагалась, усміхнулась,
Та літо не надовго відпущу.
Знайду для нього місце в серці скраю,
Вдихатиму зимою, по ковтку.
Я впевнена і добре оце знаю,
Пройде не раз ще літо по витку...
Дуже гарно Надюшо! Так календар малює нам вже осінь. Хоч у повітрі ще літні дні і навіть можу їх назвати спекотними, тому що і справді так жарить що посправжньому літо!!!! Насолодилася твоєю поезією!!!
Чудовий вірш- ніжна, душевна краса! До побачення, літо! 
А таки прийде... Щоб лиш нам не забаритись... 
