І заховається дорога,
І знову з`явиться десь там,
Де обрій, як долоня Бога,
Де вірять паузи словам…
Лиш хай сьогодні буде тиша,
І ця містична далина,
Яку потроху часу миші,
Старанно сточують до дна.
Я буду йти. Спинюся. Гляну,
В джерельне дзеркало води,
А в ньому – небо океанне,
Розкидало свої сліди.
А там – іскриста прохолода,
І дужі крила журавля…
І посміхається природа,
І тихо крутиться земля.
