Дивлюся на мобілку у долоні
І в мене є бажаннячко просте:
Скоріш набрати номер в телефоні,
І знов почути, як раніш, тебе.
Цей номер нас пов’язував з тобою –
Ми довго спілкуватися могли.
Та доля роз’єднала нас війною..
Пробач, синок, тебе не вберегли.
Наважитися, взяти й подзвонити,
Почути голос рідний вдалині
І довго із тобою говорити –
Це все, що зараз хочеться мені.
Але боюся в тишині вечірній
Тих слів від оператора мені:
«Ваш абонент, на даний час, відсутній»..
Автоматично тисну, як у сні..
Мовчить твій номер - не відповідає,
Лише гудки з мобілки у руці.
Пекучий біль серденько огортає -
Сльоза непрохана скотилась по лиці.
Сльози навертаються від бессилля Вам допомогти. Він завжди буде з Вами, бо дивиться з небес. 
