Долає сон і біль, і втому,
Дарує спокій відчуттів...
Я повертаюся додому
У рідний дім своїх батьків...
Сон відчиняє дивну браму
У світ минулого життя -
Я зустрічаю свою маму,
Яка приходить з небуття...
Я не втомилася в дорозі,
Я лиш поринула у сни -
Я бачу тата на порозі
Серед квітучої весни...
Яке це щастя - відчувати
Цю вічну і святу любов...
Лиш сни спроможні дарувати
І повертати в юність знов...
Щоб там коханого зустріти
І пригорнутись до грудей...
Бо як, насправді, тяжко жити
Без рідних, дорогих людей...
А сни приходять, наче казка,
Ведуть в містичний, дивний світ,
Де огортає Божа ласка
І шле з минулого привіт...
Сни розгадати неможливо,
І що пророчать нам вони...
Коли я в снах така щаслива,
Навіщо вірити у сни?...
Любов Шемет
24/07 -2019 рік