Поклонитися би світу...
Та він не почує,
Не покличе, без привіту
Десь вдалеч мандрує.
Світ виходить як сам схоче...
Чорний, білий, сірий.
Й за воротами скрегоче
Хтось страшний, умілий...
Десь-то там гуляє милий
Бродячий хлопчисько...
Закладе руки за спину,
Поклониться низько...
Схаменеться, посміхнеться.
Може й приголубить...
А потім летить, шалений,
якусь іншу любить...
