Лунають кроки, - то іде життя,
Безпечні молоді роки відходять
І губляться у складках забуття...
А де майбутнє щастя? Не приходить!
Натомість тільки горечі і біль,
І туги несказанної злий насміх.
Самотність, що влучає просто в ціль,
Що на душі живе. Ідеш наосліп,
Вслухаючись у кроки за спиною,
Радіючи прийдешнім митям дня.
Але насправді спішною ходою
Ідеш від щастя, бо таке життя!
Лунають кроки, в них лунає доля.
На все, що є у нас - то наша й Божа воля!
