Кожен день в павутині суджень,
Кожна мить – безперервний потік
Безликих думок і напружень,
Що зустрічають на річці Стікс.
А де б зустрілися ми, запитаю,
В судженнях поглядів перших?
Чом же воно в голові не стихає
Шум, що від подиху легший?
І десь за вікном гуляє народ,
І судиться мовою мертвих,
Шукає думок, нещасних пригод
І поглядів заздрістю стертих.
Ми засуджуємо кожну долю
І всіх, хто мирно живе,
Хто бурхливим потоком на волю
Випускає річку, по котрій пливе.
Буття, мов прочитана стаття –
Сюжетні повороти – водоверть.
А чи ти вмієш повертати життя?
Тоді не спіши судити на смерть.