Тож, як без тебе жити? Розкажи,
Як пити каву, як вставати з ліжка,
Як ще любити квіти і зірки,
Як дихати надалі? Та... Навіщо?
Тож як тепер без тебе? Не мовчи!
Жорстокий світ медами нас годує,
А потім... Ложку дьогтю! Закуси!
Хай кожен знає, чим життя гартує!
Тож, як? Тепер... До тебе! Крізь світи!
Ці дні і ночі довгі, наче вічність...
Візьми за руку й навпростець веди,
А я піду і виключу логічність.
Тож, як тепер без тебе? Розкажи,
Ковтати сльози, мило усміхатись,
Кивати ввічливо на "... співчуття прийми..."
На самоті - із горем обійматись?
Усе без тебе: мерехтять зірки,
Сад зеленіє, трави біля хати,
В думках твої слова... " Пробач... Пусти... "
Без тебе так нестерпно... Існувати...
МОЖ ЧНА ЗРОЗУУМІТИ ЛГ! АЛЕ Ж ЯК ПРОТОТИПУ? ПЕВНО, ТЕЖ НЕ ЛЕГШЕ! 
класно, гарний вірш 
