Була відрізана від тебе на довгий весняно-літній місяць. Увесь цей час мій мозок був зайнятий. Чим? Нууу важко сказати, адже з одного боку я пізнавала якісь наукові штуки, а з іншого боку пізнавала усю шкоду і користь ненажерливості. Коротко кажучи, ночувала біля холодильника і намагалась вчити білети до екзамену. Якби ти мене зараз зустрів і поцілував, то відчув би смак солодкої кави на губах. Тепер у мене кавові губи. Сесія жорстока з тими людьми, які її бояться!
Мої мішки під очима схожі на маленькі сині хмаринки, які кожного ранку привласнюють собі усі відтінки синього, а впродовж дня розходяться ховаються, маскуються, немов восьминоги в морі. Жахливе видовище. А якби ти бачив мій мозок ззовні, то він виглядав би, як смажена яєчня. Але ж яйце можна по – різному приготувати! Так от, сесія те і робила, що проводила програму «Майстер –шеф», готуючи дві половинки світлого і наївного мозку, як тільки їй душа забажає.
Сподіваюсь, в тебе не стискається сечовий міхур при слові «сесія». Якщо ні, то ти по-справжньому щаслива людина. Знаєш, хлопцям взагалі легше вчиться і я не здивуюсь, якщо ти спиш на парах або взагалі на них не ходиш. Бо собі я таке дозволити можу вкрай рідко, прикриваючись «захворіла» і, граючи цей стан краще будь - яких акторів Голлівуду.
Останнім часом у мене стан тривожності. Вона зі мною коли засинаю і коли прокидаюсь, вона ниє десь між серцем і діафрагмою. Часто це може спостерігатися нудотою і невдоволеними згинами контурів моїх губ. Воно муляє мене, сидить і ніяк не витрусиш, ніяк не витягнеш, як-от голкою будяк. Приїлося і чогось чекає. Може на тебе?
Скоріше приїжджай, а то хочеться вже посміхатися, а не прикрашати цей світ своєю кислою фізіономією.
З любов'ю,
Твоя...
́
